Військові стверджують, що 27 лютого, коли «невідомі» терористи захопили ВР Криму, їх можна було негайно знищити українським спецназом. І тоді Путін добре би подумав, чи починати йому військове вторгнення на півострів. Правда, рішення треба було притримати блискавично і брати на себе відповідальність.
Політичне керівництво України (Турчинов, Яценюк «Батьківщина» і військове Тенюх, ВО «Свобода») прийняли інше рішення: не провокувати агресора і нічого не робити. Тому що, ніби то існувала загроза військового вторгнення в Східну Україну, якщо українські війська почали б бойові дії в Криму.
Переконаний, що Путін гарно зблефував, провів навчання біля українського східного кордону, інформаційно налякав, що буде вторгнення і тим паралізував українську владу в Криму. Насправді до 1 березня, коли був прийнятий закон РФ, який дозволяв Путіну використовувати війська за межами Росії, можливість діяти в Криму збройно для України була однозначно. Просто українська влада повела себе пасивно і тим розв’язала Путіну руки для подальших дій.
Чому між 1 і 16 березня (проведення псевдореферендуму) українське керівництво так і не наважилось віддати військовим в Криму наказ застосовувати зброю в разі нападу на їх військові частини? Чому українська влада безвольно і пасивно спостерігала за нарощення російської військової присутності в Криму?
Не хотіли збройного протистояння? Тоді треба було організовано вивозити сім»ї військовослужбовців на материк, виводити кораблі з Севастополя і до Нузлава на рейд і передислоковувати військові частини з технікою так, щоб їх укрупнити на території Криму.
Запізніле рішення РНБО від 23 березня про вивід українських військ з Криму на материк, практично ні на що вже не може вплинути, оскільки майже половина українських військових вже перейшла на сторону Росії.
Треба константувати: безвольна і безвідповідальна позиція українського політичного керівництва призвела до поразки у Криму: ми втратили майже всі військові частини, техніку. Зброю, кораблі і найголовніше – отримали ганьбу.
Така поведінка української влади буде провокувати Росію на подальшу агресію. Так, мабуть, Путін візьме зараз паузу (коротшу чи довшу), але від захоплення півдня і Сходу, а також – Києва, не відмовиться. А далі, якщо ми і надалі будемо вести себе так беззубо і безвольно, він піде у Західну Україну.
Тому організація ефективної оборони України зараз стає найголовнішим завданням.
Про армію має подбати держава, виділивши необхідне фінансування, не негайно розмістивши необхідні замовлення на військових заводах і попросивши військо-технічної допомоги в країн НАТО.
Національна гвардія, що зараз формується, має стати окремим елітним підрозділом (по типу американських рейджерів) для виконання антитерористичних і навіть військових операцій всередині країни проти ворога, який проник всередину країни.
Громадянська оборона країни
Але, крім того, слід на громадському рівні, проте у взаємодії з владою і армією, організувати повсюдно в областях Комітети громадянської оборони. Що мається на увазі?
Концепція мобілізованого (озброєного) народу і мережевого ведення військових дій, буде вирішальною не тільки у теперішньому протистоянні із російською армією. Росія не зникне у найближчій перспективі і в НАТО нас у найближчій перспективі не приймуть. Хоча заяву туди треба подавати вже.
Розраховувати сьогодні треба лише на власні сили. Тому:
- Регулярна військова підготовка населення обох статей через короткотривалі (3-5 днів щороку) військові збори.
- Переформатування сотень самооборони за територіальною ознакою.
- Опанування резервістами навиків і способів ведення бойових дій.
- Охорона безпеки громадян і життєвоважливих об’єктів, знешкодження диверсантів і провокаторів.
- Відновлення повноцінної роботи та матеріальної бази центрів Товариства Сприяння обороні України.
- Організація позакласної роботи з учнівською молоддю з метою військового підготовки (табори і теренові ігри типу «Джура»).
Ці та інші заходи стануть ефективним доповненням до діяльності існуючої української армії і допоможуть організувати оборону країни в умовах масованого російського наступу.
Завдання у внутрішній політиці
Думаю, що Росія буде робити ставку на внутрішнє розбалансування українського суспільства, буде провокувати безлади і сіяти паніку, організовувати економічні негаразди і кризи, засилати диверсійні групи для вчинення терактів, фінансувати сепаратистів на Сході і Півдні. Ціллю такої діяльності буде викликати масове невдоволення населення, яке «попросить» Росію навести порядок.
Будуть використовуватись невдалі кадрові призначення і помилки нової влади. Росія спробує організувати соціальні бунти.
І тоді Путін, використавши сприятливий момент, продовжить відторгати нові шматки української території.
Звідси випливає, що головним завданням є створення дієздатної української влади. Путін буде доводити світові неспроможність нової української влади і неспроможність України як держави.
На українському уряді лежить не менша відповідальність в економічній і кадровій сферах у 2014 році, ніж на організації військової справи.
- Найперше, треба організовано провести президентські вибори 25 травня. Це дасть Україні легітимну владу. Росія буде пробувати зривати вибори в окремих регіонах, тому безпека голосування на дільницях має ключове значення.
- Негайно виправити невдалі кадрові призначення губернаторів, прокурорів. Начальників УВС і ДАІ на підставі закону про люстрацію, який слід терміново прийняти. Провести нові кадрові призначення за активної участі громадських люстрацій них рад.
- Повсюдно виявляти і жорстко карати за факти хабарництва при призначеннях на посади в силових органах і на так звані «хлібні» посади. Уже з’являється інформація, що це відбувається при призначенні в міліцію і прокуратуру. Якщо це не присікти, смерть нової влади настане швидше, ніж російська окупація.
- Силами громадських ініціатив і політичних партій (особливо тих. Які не увійшли до урядової коаліції), організувати дієвий контроль за діяльністю органів влади на місцях. Громадські ради при УВС, СБУ, прокуратурі, участь у сесіях обласних, міських і районних рад, особливо при розгляді земельних питань, громадська люстрація на ТБ і так далі.
В більш тривалій перспективі тверда позиція української влади по наведенню порядку в країні і покращенні соціальних стандартів для населення, в поєднанні з системними західними економічними санкціями проти Росії призведе до її економічно виснаження і колапсу.
І тоді під міжнародним контролем ми проведемо повторний референдум в Криму, який закінчиться його поверненням в склад України.
Росію треба звузити до розмірів Московського царства кінця ХVI століття. Місія України перемогти - Московську державу Путіна.
