Артеріальна гіпертензія є хронічне захворювання, яке характеризується стійким підвищенням тиску. Якщо цифри АТ досягають 180 на 100 — йдеться про третій, краю хвороби. Без лікування не обійтися, так як існує високий ризик виникнення інсульту, інфаркту міокарда та інших необоротних патологій.
Зміст
- Норма і відхилення в бік підвищення
- причини і механізм розвитку
- Симптоматика порушення
- Екстрена долікарська допомога
- Діагностика і подальше лікування хронічної артеріальної гіпертензії
Норма і відхилення в бік підвищення
Оптимальним рівнем АТ є 120 на 80. Але допускаються відхилення в обидві сторони на 10 одиниць. Пульсовий тиск має бути не вище 50. Відхилення цифр у бік підвищення небезпечно для людини, так як пов’язане з ризиком виникнення інфаркту міокарда, інсульту, набряку легенів.
Тиск 180 на 100 є тяжкими порушеннями. За сучасною класифікацією ГБ, це 3 ступінь захворювання. Підвищеним є як систолічний, так і діастолічний тиск.
Причини і механізм розвитку
За механізмом розвитку розрізняють 2 основні форми патології:
- Первинна гіпертонічна хвороба.
- вторинна гіпертонія.
Причини, які призводять до підвищення тиску, безпосередньо залежать від форми захворювання. При ГБ основним патологічним фактором виступає підвищення опору судинної стінки. При первинній формі патологія частіше має спадковий характер. До факторів ризику відносяться також:
- куріння.
- підвищення маси тіла (особливо абдомінальне ожиріння).
- низька фізична активність.
- надмірне вживання солі.
- дислипидемия.
Вторинна гіпертонія має зовсім інші причини. В основі підвищення артеріального тиску лежить патологія інших органів і систем ендокринної, видільної, нервової систем, а також органічне ураження судин. Наприклад, гіпертензія може розвиватися в результаті наступних захворювань:
- тиреотоксикоз.
- хвороба Кушинга.
- синдром Кона.
- коарктация аорти.
- хвороба Такаясу.
- хронічний гломерулонефрит.
- хронічний пієлонефрит.
- амілоїдоз нирок.
Також гіпертонія може розвиватися при прийомі деяких медикаментів. Наприклад, тривалий прийом глюкокортикоїдів нерідко призводить до підвищення артеріального тиску. Правильне визначення форми артеріальної гіпертензії необхідно для ефективного лікування.
Симптоматика порушення
При гіпертонії симптоматика залежить від декількох факторів: тривалість захворювання, наявність ускладнень, індивідуальні особливості організму. При неускладненому перебігу захворювання зустрічаються такі клінічні ознаки:
- головний біль — локалізується переважно в потиличній, лобової області.
- шум у вухах.
- запаморочення.
Якщо вчасно не надана перша допомога, можливе ураження інших органів.
При цьому до вже існуючої клінічної картини приєднуються нові ознаки:
- біль в області серця.
- хворобливе серцебиття.
- набряки нижніх кінцівок, обличчя.
- ніктурія — підвищене виділення сечі в нічний час.
- порушення зору.
- загальна слабкість, підвищена втомлюваність.
- порушення пам’яті, інших когнітивних функцій.
присутнім можуть не всі симптоми , а лише кілька. Виразність клінічної симптоматики залежить від того, які органи-мішені вражені.
Якщо ж тиск підвищується різко, то виникає гіпертензивний криз. При ускладненому його перебігу симптоми можуть бути дуже небезпечними:
- виражений біль в грудях (при гострим коронарним синдромом).
- порушення мови, рухової функції (при інсульті).
- непритомність.
Також слід враховувати, що в початковій стадії симптоми можуть і зовсім бути відсутнім, але дуже швидко зростає їх інтенсивність, що може закінчиться важкими наслідками, в тому числі і летальним результатом.
Екстрена долікарська допомога
Екстрену медичну допомогу при гіпертонічному кризі необхідно надавати в домашніх умовах. Що робити, якщо тиск підвищився до 180 на 100:
- Прийняти лежаче положення з піднятою головою.
- Спробувати не нервувати, сконцентруватися на диханні.
- Можна зігріти ноги — це сприяє відтоку крові від мозку і допоможе знизити тиск.
- Прийняти антигіпертензивний препарат швидкої дії. Що приймати, залежить від форми кризу. Найчастіше призначається Нифедипин або Колиндяни. Якщо ж підвищення тиску супроводжується набряками або задишкою, використовуйте Фуросемид. Можна також прийняти Анаприлин або Нітрогліцерин (під язик).
Після виконання цих дій необхідно вимірювати тиск через кожні 10-15 хвилин. Якщо АТ зменшилася, то прийом додаткової дози ліків не показаний. Якщо ж рівень АТ залишається колишнім — потрібно повторити прийом препарату через 20-30 хвилин.
Якщо гіпертонічний криз супроводжується додатковими симптомами (болем в серці, порушенням мови, задишкою), потрібно негайно викликати швидку допомогу.
Діагностика і подальше лікування хронічної артеріальної гіпертензії
Після надання екстреної допомоги необхідно провести повне обстеження. Діагностика має два основних напрямки — виявлення причини і визначення ступеня тяжкості хвороби.
Для того, щоб виявити причину використовуються наступні методи діагностики:
- Ультразвукове дослідження наднирників — при підозрі на феохромоцитому.
- Рентген органів грудної клітини, ехокардіографія — для виключення кардіоваскулярної форми.
- Аналіз сечі по Нечипоренко та Зимницьким, екскреторна урографія — при підозрі на ренопаренхтматозную форму вторинної гіпертензії.
Незалежно від форми гіпертензії і її причини, необхідно здати:
- загальний аналіз крові.
- загальний аналіз сечі.
- аналіз сечі на мікроальбумінурію — для визначення початкової стадії ураження нирок.
- біохімічний аналіз крові (нирковий комплекс ).
- огляд очного дна — для визначення ретинопатії.
- електрокардіограма.
- при необхідності — ехокардіографія.
Після повного обстеження призначається лікування, з урахуванням причини та стадії хвороби. Лікування АГ третього ступеня не повинно обмежуватися тільки лише екстрену допомогу.
Обов’язково надалі на постійній основі повинні прийматися антигіпертензивні препарати.
ГБ в цьому випадку — це невиліковне захворювання, терапія спрямована на запобігання ускладнень і поліпшення якості життя пацієнта. Тому антигіпертензивні препарати повинні прийматися довічно.
До антигіпертензивних засобів першого ряду відноситься 5 груп лікарських засобів:
- Діуретики. Це сечогінні препарати. Механізм їх дії пов’язаний з пригніченням зворотного всмоктування води в нирках. Активне виведення рідини і є ключовим моментом антигіпертензивного ефекту. Для лікування гіпертонії найчастіше використовуються 2 види діуретиків.
До основних представників петльових діуретиків відноситься Фуросемид, а тіазидних — Гипотиазид. Сечогінні препарати призначаються пацієнтам, які схильні до набряків, при супутньої серцевої недостатності, а також в тих випадках, коли підвищення артеріального тиску провокується накопиченням солі.
- Бета-адреноблокатори. Гіпотензивний ефект виявляється завдяки тому, що препарати блокує адренорецептори. Таким чином, усувається гіпертензивний ефект, який є реакцією симпатичної нервової системи на певні зовнішні подразники. Всі бета-блокатори діляться на 2 групи: селективні та неселективні.
До неселективних відноситься Пропранолол (інша назва Анаприлин), до селективним — Атенолол, Метопролол. Неселективні бета-блокатори впливають не тільки на серце і судини, але також і на бронхи. Дана група засобів протипоказана при бронхіальній астмі та цукровому діабеті. При наявності цих захворювань потрібно вибрати інші препарати. Адреноблокатори застосовуються при наявності тахікардії (почастішання пульсу понад 90 в хвилину).
- Інгібітори АПФ. Це третя група препаратів з антигіпертензивним ефектом. Вони блокують перетворення ангіотензину 1 в ангіотензин-2, усуваючи таким чином пресорну дію останнього. Крім цього, інгібітори АПФ поліпшують нирковий кровообіг. До основних представникам відносяться Каптоприл, Еналаприл.
Перевагою цієї групи є те, що їх можна застосовувати при наявності метаболічних захворювань. Наприклад, при цукровому діабеті або подагрі. До основного побічного ефекту відноситься нав’язливий кашель. При неможливості його купірувати інгібітори АПФ замінюють іншими гіпотензивними препаратами.
- Блокатори рецепторів ангіотензину 2. Це ще одна основна група гіпотензивних препаратів. Механізм дії схожий з інгібіторами АПФ. Препарати блокують ангіотензинових рецепторів, що повністю усуває дію ангіотензину.
- Блокатори кальцієвих каналів. Зменшують переважно діастолічний артеріальний тиск. Медикаменти з цієї групи можна застосовувати при метаболічних розладах, бронхіальній астмі. Особливо вони показані при підвищенні артеріального тиску у вагітних. До найбільш поширених представників відносять Верапаміл, Дилтіазем.
Підвищення артеріального тиску до 180 на 100 — це небезпечний стан, який може призвести до незворотних ускладнень. Для того щоб запобігти розвитку кризи потрібно щодня приймати антигіпертензивні препарати. Тільки так можна уникнути розвитку інфаркту міокарда та інсульту, а також зберегти здоров’я і довголіття.